Обгрунтовано думку про пріоритетний внесок Ф.Прокоповича у формулювання філософського принципу збереження матерії та руху.

У історичному, культурному та освітньому контекстах висвітлено передісторію, процес становлення та розвитку природознавства в Україні від найдавніших часів до початку ХХ ст., зокрема, таких дисциплін, як математика, механіка, фізика, хімія, біологія. У духовному контексті Візантійсько-Східнохристиянської цивілізації розглянуто особливості формування та специфіку природознавчих знань Давньої Русі. Досліджено питання розвитку староукраїнської культури XVII - XVIII ст., а також природничих знань, зокрема фізико-математичних і хіміко-біологічних. Визначено особливості суспільно-політичного та культурно-освітнього становища в Україні в ХІХ ст. Розглянуто питання розвитку світового природознавства в ХІХ ст., а також тенденції розвитку природничих дисциплін в Україні в даний період.

Наведено життєвий шлях і показано наукові досягнення видатного вченого в галузі будівельної механіки академіка АН УРСР К. К. Симінського (1879 - 1932 рр.), у 1921 - 1932 рр. директора Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України).

З нагоди 200-річчя від дня народження М. В. Остроградського висвітлено внесок визначного українського математика і механіка в розвиток багатьох природничих наук фізико-математичного напряму, показано його зв'язки з Україною.

Висвітлено історію заснування Інституту механіки НАН України, фундаментальні принципи, закладені видатним ученим-механіком С. П. Тимошенком, ім'я якого було присвоєно інституту у 1993 р, а також історію розвитку та діяльність інституту від 1918 р. до сьогодення. Охарактеризовано структуру й основні напрямки досліджень інституту на даний час, його здобутки у розв'язанні фундаментальних і прикладних проблем механіки.

Висвітлено становлення і розвиток досліджень з історії природознавства і техніки в НАН України з 1918 р. по теперішній час, внесок в них різних наукових закладів, громадських об'єднань та окремих учених.

Проанализировано содержание работы Р. Й. Бошковича "Теория натуральной философии", вышедшей в свет в 1758 г., и ее место в истории науки.

До 100-річчя від дня народження відомого українського історика науки, члена-кореспондента НАН України Олексія Миколайовича Боголюбова висвітлено основні етапи його життя, наукової і педагогічної діяльності, внесок у розвиток історико-математичних досліджень в Україні.

Рассмотрена история становления и организационного развития отдела истории науки и техники, ныне функционирующего в составе ЦИПИН им. Г. М. Доброва НАН Украины; отмечены некоторые его научные результаты на фоне общего развития историко-научных исследований.

Впервые освещена научно-техническая деятельность С. П. Парнякова как лидера возглавляемого им коллектива, раскрыты его характерные черты ученого, конструктора и человека, вклад в ракетостроение, что обусловило формирование и развитие его научно-технической школы по созданию приборов прицеливания в ракетах наземного и морского базирования и ракетах-носителях. Приведен персональный состав школы.

Розкрито науково-організаційну діяльність Г. М. Доброва в галузі історії науки і техніки, яка значною мірою сприяла становленню й інституалізації цього напряму в Україні. Показано передумови формування глибокого інтересу вченого до історії науки і техніки, що привело до його вступу до аспірантури на відповідну спеціальність після закінчення Київського політехнічного інституту. Наукову діяльність Г. М. Доброва в галузі історії науки і техніки висвітлено в таких аспектах: праці, присвячені історії технологій вугледобування, представлені його численними статтями, кандидатською дисертацією, двома монографіями та двотомним виданням, співавтором і редактором якого він був; керівництво відділом історії техніки та відділом машинних методів оброблення історико-наукової інформації Сектору історії природознавства і техніки інституту історії АН УРСР; науково-організаційна робота на ключових посадах Комісії з історії техніки, Українського відділення Радянського національного об'єднання істориків природознавства і техніки та видання "Нариси з історії природознавства і техніки"; міжнародне визнання Г. М. Доброва як члена-кореспондента Міжнародної академії історії науки в Парижі та його участь у національних і міжнародних конгресах з історії науки і техніки, де він виступав із доповідями про дослідження з історії природознавства і техніки в Українській РСР, а також про застосування кількісних методів і використання обчислювальної техніки в дослідженнях з історії науково-технічного прогресу; архівний пошук документів з історії науки і техніки та їх публікація.